Сьогодні 35-а річниця катастрофи на Чорнобильській АЕС
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
35 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня.
Мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи – це не тимчасова, а розрахована на тривалий час цілеспрямована діяльність держави, яка буде здійснюватися протягом історично тривалого періоду. Кінцевою метою зазначеної діяльності має стати подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у соціальному, екологічному та економічному аспектах, повернення постраждалих територій до звичайного використання на користь населення та держави.
Досягнення цієї мети потребує концентрації зусиль та дієвої взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які мають ґрунтуватися на засадах максимально можливого виконання законів України щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
З моменту аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в Україні здійснено низку заходів:
· створено систему державного управління, визначено державну політику у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі соціального захисту постраждалого населення;
· відселені та евакуйовані десятки тисяч громадян з радіоактивно забруднених територій;
· збудовано компактні населені пункти з відповідною інфраструктурою для переселених громадян;
· визначено правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
· під опікою держави знаходяться сотні тисяч постраждалих громадян, які мають відповідні пільги та отримують компенсаційні виплати;
· налагоджено дієве міжнародне співробітництво із реалізації міжнародних проектів на майданчику Чорнобильської АЕС.
· 2010 року закладено фундамент під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу “Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання, у квітні 2012 р. стартувало будівництво арки, що мала накрити “Укриття”. 29 листопада 2016 року завершили насування арки над 4-м енергоблоком.
З моменту аварії на ЧАЕС, окрім завдань техногенно-екологічного напряму, перед державою постали питання забезпечення належної соціальної допомоги постраждалим громадянам. За два з половиною десятиліття в Україні створено комплексну і розгалужену систему соціального захисту чорнобильців, що ґрунтується на чіткій нормативно-правовій базі та відповідному бюджетному фінансуванню. Нині соціальною підтримкою держави користуються понад 2 млн. постраждалих осіб, у т.ч. майже 256 тис. учасників ліквідації аварії.
Зокрема, Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено здійснення заходів щодо протирадіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення населення та забезпечення його нормальної діяльності.
Втім, Чорнобиль не минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас.
Матеріали підготовлено
КЗ "Публічна бібліотека Тячівської міської ради"
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
