A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Тячівська громада
Закарпатська область, Тячівський район

АНАЛІЗ ІСНУЮЧОЇ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНОЇ СИТУАЦІЇ

ЗАВАНТАЖИТИ

 2.2 АРХІТЕКТУРНО-ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИЧНОЇ ЗАБУДОВИ.

 

У розвитку кожного старовинного міста основу масової забудови становили будинки регіонального типу, що базуються на народних традиціях. На давніх фотографіях і поштівках поряд з визначними спорудами, що є головними в композиції зображення, бачимо рядову міську забудову – всуціль традиційну.

 

Кліматичні умови Мармарощини виробили оптимальні форми традиційного будинку: дуже стрімкий (порівняно з іншими регіональними типами) дах, галереї, що оточували будинок з двох, а часом і з трьох сторін. Покриті ґонтям (шінґлями, тріскою) дахи,  різьблені стовпці, підкоси та платви  галерей надають ошатності будинкам і чудово вписують їх у гірський ландшафт.

 

 

Міський будинок притримувався традицій сільської садибної забудови, однак враховував умови щільної парцеляції й був значно більш раціональним. Це виявилось у тому, що будинки виходили до вулиці вузькою стороною, а під житловою частиною обов’язково був мурований льох, у який переважно вів вхід з вулиці. Вузький чільний фасад має два не надто великі вікна, що освітлюють найбільшу кімнату-світлицю. Площину дахового причілка пожвавлює малесеньке віконце.

 

В Тячеві збереглись лише три не перебудовані автентичні будинки традиційного типу, з яких найкраще зберігся будинок на вул. Незалежності 99.

Найдавнішою будівлею Тячева є Реформатська церква, збудована – згідно традиції – ще у ХІІІ столітті, як римо-католицький костел. З цією датою пов’язують стіни первісного об’єму – наву і пресвітерій (вівтарну частину). Характерним для архітектури цього часу є плоске перекриття над головною навою. Власне тому об’єм храму не підсилений контрфорсами – які у готичному будівництві допомагали  гасити навантаження від склепіння.  Відсутність склепіння може вказувати на використання будівельних прийомів романської архітектури, коли склепінчаті перекриття у великих об’ємах ще не набули поширення, адже будівничі не наважувались їх будувати на великих прольотах. Однак склепінчасте перекриття пресвітерія,  стрілчаті завершення одного з вікон і прорізу бічного входу вказує на знайомство з прийомами готичної архітектури.

 

Профільовані обрамлення ширших вікон нави та пресвітерія у манері ренесансу вказують на перебудову у ХVІ – ХVІІ ст. Врешті, у ХVІІІ столітті спереду прибудовано високий об’єм вежі дзвіниці. Його з дуже великою натяжкою можна віднести до барокового стилю. Адже архітектура реформатських храмів передбачала строгі форми без «надмірнощів», які були притаманні архітектурі католицьких святинь того часу. Та все ж ледь вигнуті бічні фронтони, зрізані наріжники вежі, розвинуте профілювання карнизу – є ознаками барокового стилю. Стрімкий восьмигранний шпиль панує у панорамі міста, наріжники ж у переході з квадратної основи на восьмикутну форму прикрашені меншими вежичками також у формі стрімких шпилів. Таке завершення є традиційним у архітектурі веж в Закарпатті. Воно характерне для архітектури пізньої ґотики, однак залюбки повторювалось і пізніше, адже  Однак у цьому випадку це можливо повторення форми попередньої сиґнатурки, що – згідно давнього малюнку була розташована посередині нави й – очевидно була збудована у системі дахових в’язань (див. рис.3).Формам святині притаманна стриманість, яка взагалі була характерна для архітектури реформатських храмів.

 

 

Окрасою храму є вишукані ґротескові розписи у кесонах стелі, виконані у 1748 р. Їхня манера – знову ж – не вписується у звиклі уявлення про бароковий стиль і нагадує радше пізньоготичні мініатюри. Тобто її можна трактувати як своєрідний зразок історизму. Таким чином  - Реформатська церква у Тячеві є древньою й оригінальною пам’яткою, в архітектурі якої залишили свій слід усі європейські стилі від романіки до бароко й історизму. В той же час силует і об’єм споруди притримується типологічного канону цього типу святинь, що залишився незмінним  незважаючи на впливи модних стилів. Зокрема рідкісним в Україні є дерев’яне кесонне перекриття головної нави мурованої церкви.

Зразки мурованої архітектури, що дожила до наших днів (окрім Реформатської церкви) не сягають глибше ХІХ століття. Кілька будинків, що відносяться до 1 половини ХІХ ст. були переважно громадськими. На плані 1824 р. бачимо дві такі будівлі: Королівський готель та римо-католицький приходський будинок з каплицею. На жаль вони не збереглись.

 

 

 

У 1840-х рр. збудовано будинок міської управи, що замикає з заходу головну площу міста. Будинок двоповерховий, до площі виходять шість віконних осей, до вулиці – дев’ять, центральний з яких, одновіконний  - втоплений і визначає місце входу. На давніх фотографіях бачимо, що площина простінків оформлена пілястрами – у нижньому ярусі – одинарними – доричними; у верхньому – подвійними іонічними.  Віконні прорізи мають у верхній частині лучкову форму. Хоч по часу побудови будинок мав би відноситись до стилю класицизм, однак його архітектура «не дотягує» до основних канонів, якими незмінно керувались навіть у найскромніших будівлях. Тому архітектуру міської управи правомірніше віднести до стилю еклектики. На даний час будинок позбувся архітектурного декору, до того ж з боку площі до нього приліплено «тимчасові» павільйони, що цілком позбавили споруду її громадського маєстату.

 

 

Характерним  зразком забудови цього часу можна назвати будинок на вул.. Незалежності, 51.  Мурований з каменю, одноповерховий. Об’єм будинку має центральний двовіконний ризаліт, а про колишні архітектурні оздоби можна здогадуватись на підставі розвинутого карнизу та дивом вцілілими капітелями колишніх пілястр. Збереглось одне вікно, завершене  арковою перемичкою. На момент фотографування будинок перебував у стані перебудови з обличкуванням «титановими» плитами, які остаточно поховають первинну архітектуру.

Споруда міської ради теж донесла риси  стриманої архітектури 1 половини ХІХ століття. Доволі простора у плані,  репрезентує просту й добротну архітектуру цієї доби. Цілком можливо, що при ремонті її теж позбавили первісних архітектурних шат.

 

 

Дві святині у центрі міста: римо-католицький костел св.. Іштвана та греко-католицька Успенська церква репрезентують  манеру неостилів у архітектурі. У костелі вжито прийомів т.зв. «терезіанського» стилю, що у ХVІІІ століття вважався офіційним для культових споруд. Він опирається на канонізовану просторову схему та прийоми романської архітектури. Основний акцент у досягненні архітектурної виразності зроблено на силует стрімкого завершення шпиля вежі, яку підтримують такої ж форми пінаклі у наріжниках крухти. Проект костелу датований 1824 роком – і він заповідався значно більшим, очевидно з метою створити гідну противагу Реформатській церкві. Однак скромні  можливості порівняно не чисельної громади спричинили затримку у будівництві чи не на пів-століття. Врешті з попереднього проекту залишився урізаний варіант.

Натомість греко-католицька Успенська церква, що її почали будувати пізніше – з 1852 р. отримала окрім стандартного «терезіанського» силуету виразні риси неготичного стилю, що виразились у потужних контрфорсах стін, стрілчатих прорізах дверей і вікон, гострому шпилі над вежею-дзвіницею. Споруда дуже далека від традиційного образу української церкви. Зате в ній найбільш виразно серед будівель Тячева втілено стиль неоготики.

 

 

Характерним зразком міської кам’яниці є будинок на пл. Незалежності, 2. Він має симетричну композицію головного фасаду, виразну «класицизуючу» архітектуру з пілястрами, багато оформленими віконними обрамленнями та сандриками, розвинутий карниз. На подвір’я кам’яниці ведуть широкі сіни, перекриті склепіннями на підпружних арках.

 

 

Початок ХХ століття відзначився побудовою ряду будинків на південній стороні площі. Першим з них став готель «Корона». Хоч він збудований у часах, коли в архітектурі впевнено лідирував стиль сецесії, однак форми цієї споруди радше можна віднести до архітектури історизму та його напрямку неоренесансну. Дуже шкода, що внаслідок недбалого ремонту будинок позбувся своєї «корони»: величавого високого фронтона.

 

 

Поряд з ним найбільш імпозантно виглядає наріжний будинок на вул. Нересенській, 2. В ньому бачимо застосування стилю модерн у його національній – угорській інтерпретації. Будинки праворуч від «Корони» теж  носять риси угорської сецесії, але не мають настільки ж виразного силуету, як описаний наріжний будинок. Окрім центрових споруд варто відзначити чарівну містечкову інтерпретацію стилю модерн, що її зберіг маленький будиночок вглибині кварталу (вул. Ринкова,4).

 

 

Порівняно недовгий (на тлі загальної історії) період Чеської республіки приніс однак в архітектуру закарпатських міст цілком нову та бездоганно професійну архітектуру. Спроектовані та реалізовані тогочасними архітекторами ансамблі забудови та визначні громадські будівлі репрезентують архітектурні стилі й течії  конструктивізму, функціоналізму та національно-традиційної течії модернізму.  Архітектура цього часу позбавлена випадкових деталей,  стримана й раціональна, а водночас  сповнена величі й пафосу нового часу.

 

 

 

Основною будівлею чеської доби, що доповнив ансамбль головної площі Тячева є будинок адміністрації і суду в наріжнику міської площі та вул. Нересенської. Головний акцент у архітектурній виразності  зосереджено на співвідношенні просторових мас будівлі, співмірних із масштабом компонент  міського середовища: площі, вулиці; силуетом природних ландшафтних домінант. Водночас у раціональну архітектурну мову функціоналізму введено несподівані – як для цього стилю – прийоми: аркові вікна в приміщеннях 2 поверху, високий дах. Мабуть архітектор намагався наблизити архітектуру будівлі до місцевих традицій, як також  і врахував вплив на її сприйняття силуету  стрімких мармароських гір.

 

Споруди «чеської колонії» на вул. Нересенській теж поєднали риси функціоналістичної архітектури із прийомами національно-традиційної течії,що розвинулась у 1930-х роках як противага сухим космополітичним прийомам бетонного утилітаризму. На жаль найвиразніші будинки цього ансамблю перебудовані майже до невпізнання.

 

Паралельно з офіційною архітектурою продовжувала розвиватись забудова однородинних садиб.  Їх замовники не сприймали новаторства конструктивістської архітектури – й продовжували оздоблювати назагал одноманітні двовіконні фасади рельєфним  архітектурним  декором. Проте прийоми архітектурної декорації виразно змістились в напрямку художнього стилю арт-деко з його гострими й гротесковими формами. Декоратори намагались не повторювати взірців канонічної архітектури, однак врешті  звели мову архітектурного оздоблення  до кількох шаблонних прийомів, що у масовій забудові  банально тиражувались.

 

 

Радянська епоха не принесла Тячеву архітектурних шедеврів, якими б мало пишатись місто. Громадські й житлові будинки зводились за типовими проектами, якими в той час  намагались уніфікувати  міське середовище на усіх просторах «Неозорої»  без огляду на відмінні кліматичні зони.

Окрім державного будівництва збудовано сотні нових приватних садиб, що теж притримувались типових проектів.

 

 

Сучасна реконструкція забудови міського центру викликає тривогу. Власники – особливо закладів торгівлі – намагаються вдягнути свої будинки в якомога екстравагантніші форми, крикливі кольори та «сучасні» матеріали, сподіваючись привернути увагу потенційних клієнтів. Насправді – це «секондхенд» у архітектурі, якого сьогодні вже позбуваються у розвинутих країнах, намагаючись повернутись до місцевих традицій.


 

 

Вдалим зразком сучасної архітектури можна вважати щойно збудований ( 2012–17 рр.) спортивний комплекс на вул. Вайди.

 

 

 

2.3. Характеристика елементів історичного озеленення та благоустрою.

Природне середовище, у якому розвинулось місто, являє собою рівнинну територію на надзаплавній річковій терасі. Характерним природним ландшафтним елементом був потік Тячівець, що пропливає через історичний міський центр. Його долина ще навіть у середині ХVІІІ століття була майже не забудована утворюючи зелену леваду (див. рис.11). Кожна міська садиба займала протяжну парцелю, де відразу за домом і господарськими спорудами простягалась смуга городів, садів, виноградників.

Відразу за межею поселення на південь простягалась річкова долина Тиси із луками, річищами, старицями, плавнями, зарослими верболозом островами,  що надавались як для відпочинку, так і для господарського використання.

При незначній території міста створювати додаткові елементи озеленення очевидно не було потреби.

Благоустрій території полягав перш за все у влаштуванні твердого мощення для зручності транспортного звязку та пішоходів. Ще однією дуже актуальною проблемою для міста було впорядкування берегів гірської Тиси.  Однак насправді суттєві заходи з укріплення берега Тиси розпочались водночас із побудовою дороги на південь та мосту у 1830-х (рис.13). Побудова берегової дамби дозволила розширити територію міської забудови на південь від історичної частини. Однак повені перманентно  спричиняли затоплення міста й змушували ремонтувати та підвищувати дамбу. Власне річкова дамба була популярним місцем прогулянок мешканців міста.

Благоустрій міських вулиць розпочато із головної площі та від вулиць «чеського» містечка, де уздовж вулиць влаштовано газони та висаджено дерева. Міський парк відкрито у 1954 р. В тих часах парки окрім ландшафтної й рекреаційної функції були осередком комуністичного виховання, коли дозвілля супроводжувалось проведенням масових заходів для трудящих.

На сьогодні пішохідне середовище головних вулиць міста відзначається високим ступенем благоустрою. Уже в ХХІ ст. впорядковано й озеленено пішохідні простори вулиць Незалежності, Голлоші, площі Соборну, Пам’яті, відкрито міський фонтан. На вул. Шевченка чудове враження справляє укріплені каменем береги міського потоку.

 

2.4. Архітектурно-просторова композиція та пейзажно-видова структура історичного центру Тячева.

Одним із визначальних факторів комфортності перебування у будь-якому місті є просторова орієнтація у середовищі, особливо для людини, що вперше сюди потрапила. Слід визнати, що в цьому відношенні Тячів зберіг традиційну просторову семантику.

Історично сформована архітектурно-просторова композиція Тячева є надзвичайно логічна й традиційна. Місто сформувалось уздовж історичного шляху в неширокій прибережній смузі міського потоку, де виник громадський центр поселення.  Центром просторової композиції виступає Реформатська церква, що її стрімкий шпиль панує в просторі долинної території і чітко фіксує центр міста при спостереженні з віддалених пунктів сприйняття. Загалом беручи, така ж композиція міського середовища збереглась і до нашого часу. Нові святині, теж акцентовані високими вежами з шпилями, збагатили силует міста, не конкуруючи при цьому з основною архітектурно-просторовою до-мінантою.

Натомість з «інтер’єру» міського середовища погляду розкривались силуети гірських хребтів та вершин вже на території Румунії, з яких найбільш виразним є гірський хребет розташований на південний схід від міста, в якому домінує гора Нересен. (див ілюстровані додатки)

На значній території історичної частини Тячева збережено співмірність масштабу забудови із силуетом гір на південь від міста. Традиційний масштаб рядової і громадської забудови, висота якої не сягає вище 2 поверхів, органічно поєднується із віддаленою ландшафтною домінантою – горою Нересен.

Новобудови 2 половини ХХ століття створили небезпеку цьому традиційному поєднанню. На значних ділянках центральної вулиці міста громіздкі новобудови перекрили традиційний видовий зв’язок міста із гірським ландшафтом. Проектанти якось намагались вирішити цей конфлікт, відсуваючи багатоповерхову забудову якомога глибше від лицевої лінії головної міської вулиці, чи розташовуючи її впоперек вулиці. Своєю чергою це змінило історично сформований спосіб формування міської забудови.

Тому одним з основних завдань розвитку забудови в історичному центрі є збереження особливостей ландшафтних взаємозв’язків та домінуючої ролі історичних архітектурно-просторових домінант в міському середовищі.

 

 

 

 

Література, джерела:

Географічна енциклопедія України. Т.3 - К: УЕ,  1993. С 317

Кобаль Й. Тячів // Енциклопедія історії України. – Т. 10. – К.: «Наукова думка», 2013. – СС. 196,197

Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. Історико-географічний довідник.

– Ужгород: «Ліра», 2014. – С. 220-226.

«Чеський» Тячів 30-х років ХХ ст.: http://tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_417852

Тячівщина від старовини до сучасності/  https://www.facebook.com/tiachivfrompasttopresent/

https://ux0da.io.ua/s88302/istoriya_mista_tyachiv

http://istoria.ko.net.ua/?p=776

http://www.tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_264487

https://maps.hungaricana.hu/en/MOLTerkeptar/28881/view/?pg=31&bbox

https://mapire.eu/en/map/hungary1941/?bbox

https://mapire.eu/en/synchron/secondsurvey-hungary/?bbox=2627658.

https://mapire.eu/en/map/firstsurvey-hungary/

Hydrotechnische Flusz-Charte der Theisz bei Tétső in der Marmarosz [S 11 - No. 1681:1.]

https://maps.hungaricana.hu/en/MOLTerkeptar/3247/view/?bbox=-3215%2C-4947%

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь