Взаємодія представників органів влади та місцевого самоврядування з ветеранами / ветеранками
Застаріла державна система підтримки ветеранів, ветеранок, їхніх сімей створює для них проблеми з реалізацією прав і законних інтересів. Для розв’язання проблем вони першочергово звертаються до представників органів місцевого самоврядування, адже саме з громад починається взаємодія між ветеранською спільнотою і владою. Часто проблема не має розв’язання, незалежно від бажання чи намірів представників влади. Однак люди не довіряють владі, тому виникають конфлікти, що можуть призвести до найтяжчих наслідків. Маємо кілька прикладів, коли такі конфлікти супроводжувалися радикальними діями із застосуванням чи загрозою застосування зброї, вибухівки.
Представникам органів влади, місцевого самоврядування, фахівцям усіх рівнів важливо розуміти, як будувати відносини з ветеранською спільнотою, щоб подолати недовіру, усунути передумови конфліктних ситуацій. Для формування цього розуміння варто впроваджувати етичні кодекси поведінки у відносинах з ветеранською спільнотою. Такі кодекси мають містити принципи та правила поведінки, основи формування відносин, ставлення до своєї роботи, виконання посадових обов’язків.
В основу етичного кодексу поведінки у відносинах з ветеранською спільнотою варто закласти таке.
Повага до ветеранів / ветеранок, членів їхніх родин. Представник органу влади, місцевого самоврядування у своїх діях, словах, ставленні має виявляти щиру повагу до людини, яка віддала частину себе для захисту Батьківщини. Незалежно від фізичного чи емоційного стану ветерана / ветеранки. Інколи ваша участь і допомога можуть докорінно змінити життя людини, яка до спілкування з вами не бачила можливостей для розв’язання своїх проблем.
Подякуйте ветерану / ветеранці, якщо це доречно. Без театральних жестів. Через звичайну подяку ви зможете висловити свою повагу і готовність допомогти, це також сприятиме формуванню довіри.
Максимальна включеність у свою роботу. Необхідно робити все, що належить для забезпечення реалізації прав і законних інтересів ветеранів / ветеранок, членів їхніх родин. Робити це прозоро, відкрито, чесно, повідомляючи про успіхи та проблеми, що виникають під час задоволення запиту на допомогу: «Ваша заява зараз на розгляді в …, там є проблема щодо …, для того щоб розв’язати її, я ось що зробив / зробила …, тому, думаю, все буде гаразд».
Запровадження елементів ведення випадку у взаємодії з ветераном / ветеранкою. Фіксація всіх важливих комунікаційних нюансів, особливих потреб ветеранів / ветеранок, їхніх сімей для того, щоб давати обґрунтовані відповіді на їхні запити. Підготовка і пропозиція альтернативних варіантів розв’язання проблем.
Агресія, знервованість неприпустимі. Ви можете отримати дуже сильну реакцію на мінімальне розчарування, прояв недружності тощо. У ветеранів / ветеранок загострене почуття справедливості, несприйняття безладу, порушення порядку. Виникнення конфлікту може викликати потужну реакцію також з боку ветеранської спільноти, адже зв’язки між побратимами / посестрами дуже міцні.
Врахуйте при спілкуванні з ветераном / ветеранкою те, що їм часто притаманні замкнутість, бажання закритися від оточуючих. Ці люди часто не довіряють тим, хто не пройшов через бойові дії. Найкраще в цьому випадку залучати до спілкування з ними інших ветеранів / ветеранок, зокрема лідерів ветеранського руху в регіонах.
Варто бути готовими при взаємодії з ветеранами / ветеранками до проявів наслідків мінно-вибухових травм головного мозку. Вони можуть проявлятися підвищеною тривожністю, емоційною нестабільністю, гіперзбудливістю, дратівливістю. Є цілий перелік симптомів і наслідків цієї травми, яка змінює нервову систему людини та може бути причиною певних фізичних проявів. Те саме стосується протезування кінцівок — важливо бути готовими до взаємодії з людиною, яка прийняла або досі на шляху прийняття свого нового тіла та нового життя.
Варто знати, як реагувати на різні прояви стресу у людини, інформацію про це можна знайти тут.
У цьому контексті важливо всіляко сприяти роботі ветеранських спільнот, майданчиків на кшталт ветеранських просторів (будинки ветеранів, ветеранські хаби тощо). Це допоможе ветеранам і ветеранкам з реінтеграцією, полегшить їхнє спілкування з представниками влади, місцевого самоврядування. Такі майданчики можуть сприяти напрацюванню спільних рішень для розв’язання ветеранських проблем.
Ветерани / ветеранки звикли чітко виконувати команди, слухатися командирів. Відповідно, можуть мати труднощі з ухваленням рішень. Отже, коли це прийнятно, — дайте чіткі інструкції: що, коли, де, у якій послідовності робити для розв’язання проблеми. Найкраще письмово, у форматі пам’ятки, адже досить частими наслідками участі у бойових діях є труднощі з концентрацією та запам’ятовуванням.
Варто також формувати та використовувати навички ненасильницького спілкування —чесного, шанобливого і співчутливого. Насильницьке спілкування примусове, маніпулятивне і завдає болю, використовує мову, яка викликає страх, сором або провину. Таке спілкування неефективне, оскільки відволікає увагу від з’ясування справжніх потреб і від розв’язання питання. Ненасильницьке спілкування базується на ідеї, що всі ми поділяємо універсальні людські потреби в довірі, безпеці, вдячності тощо. Детальніше про це можна прочитати за наведеними посиланнями, а також пошукати інформацію самостійно:
- Кочубей, Вікторія. Принципи ненасильницького спілкування та вирішення конфліктів // Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Т. 2. Київ, 2018. С. 99–116
- The Non-Violent Communication Model // Sprouts
- Meier, J. D.How To Communicate with Anyone Without Conflict // Sources of Insight
Ми не застраховані від помилок у спілкуванні з ветераном / ветеранкою. І це цілком нормально — помилятися і просити вибачення, відчути сором і сказати про це. Ти визнає́ш свою помилку — і це також зменшує напругу у спілкуванні. Тоді у ветеранів / ветеранок не виникне відчуття, що з ними говорять, як із дітьми, від яких очікують неадекватних реакцій.
Піклуйтеся про себе, не допускайте вигорання — це дуже важливо у роботі з людьми. Не перевтомлюйтеся, дозволяйте собі відпочинок, вчасно зупиняйтеся, щоб відновити енергію, не робіть забагато, а стільки, щоб мати змогу відпочити. Не допускайте недосипання: згідно з дослідженнями, у людей, які сплять менш ніж шість годин на добу, погіршуються моторні навички й знижуються когнітивні здібності. Не переробляйте безкінечно те, що вже зроблено, — доопрацювання можуть значно покращити результат тільки спочатку. Але настає момент, коли ми докладаємо більше зусиль, ніж отримуємо результатів. Спробуйте прийняти таку істину: справа «завершена» у момент, коли обсяг докладених зусиль стає більшим за результат, який вони дають. Відслідковуйте свій стан, щоби вчасно зупинитися та відпочити.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
