Люди допомагаючих професій і ветерани / ветеранки
Люди допомагаючих професій — соціальні працівники, медичні працівники, психологи та інші — можуть допомогти ветерану / ветеранці на шляху до відновлення або ж створити нові проблеми, якщо взаємодія буде деструктивною. Тому важливо налагодити взаємодію та створити умови довіри з ветераном / ветеранкою, яким вони прагнуть допомогти.
Гуманізм — принцип моралі, основою якого є переконання в безмежних можливостях, здатності до вдосконалення людини, вимога свободи і захисту її гідності, визнання права людини на щастя, проголошення задоволення її потреб та інтересів кінцевою метою суспільства. Гуманізм має бути покладений в основу дій на підтримку ветеранів / ветеранок, допомоги їхнім сім’ям.
Допомагаючи ветеранам / ветеранкам, слід підтримувати їхню гідність, висловлювати повагу, дякувати. Жалість неприпустима. Жалість — знецінювальне почуття, яке може бути неприємним, викликати негативні емоції. Воно не дозволяє людині пройти ті випробування, які зараз перед нею стоять. Шкодуючи та жаліючи, ми фокусуємо людину на негативності пережитого досвіду.
Для виконання професійних обов’язків представникам допомагаючих професій часто треба дізнатися інформацію щодо участі людини у війні, наслідків такої участі. Однак варто з розумінням ставитися до ситуацій, коли ветеран / ветеранка не може чи не хоче розповідати. Слід обмежувати питання виключно професійними обов’язками та пояснити необхідність таких знань. Інша справа, якщо людина сама прагне поділитися з вами. Тоді — слухаємо, не перебиваємо і ставимо уточнювальні запитання. Бажано, щоб вони були про хороше. Так ми можемо показати, що готові підтримати цю розмову, але не починати її.
Необхідно формувати довіру у спілкуванні. Для цього варто використовувати методи активного слухання, що допоможуть ефективно продемонструвати розуміння досвіду й емоційного стану ветеранів / ветеранок. Важливо також говорити з ветераном / ветеранкою однією мовою, розуміти військовий сленг, субкультуру війни*. З цим може допомогти «Словник солдатського сленгу своїми словами»*.
Спілкування варто здійснювати максимально комфортно для себе. Якщо вам комфортно, то й ветеран / ветеранка відчує це і також розслабиться.
Важливим є засвоєння навичок ненасильницького спілкування. Насильницьке спілкування примусове, маніпулятивне і завдає болю, використовує мову, яка викликає страх, сором або провину. Таке спілкування неефективне, оскільки відволікає увагу від з’ясування справжніх потреб і від розв’язання питання. Ненасильницьке спілкування базується на ідеї, що всі ми поділяємо універсальні людські потреби в довірі, безпеці, вдячності тощо. Детальніше про це можна прочитати за наведеними посиланнями, а також пошукати інформацію самостійно:
- Кочубей, Вікторія. Принципи ненасильницького спілкування та вирішення конфліктів // Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Т. 2. Київ, 2018. С. 99–116
- The Non-Violent Communication Model // Sprouts
- Meier, J. D. How To Communicate with Anyone Without Conflict // Sources of Insight
Варто знати, як реагувати на різні прояви стресу у людини, інформацію про це можна знайти тут.
Не треба робити з ветеранів / ветеранок унікальних «дивних» істот, з якими діють особливі правила поведінки. Якщо дотримуватися культури розв’язання конфліктів, поваги до кордонів — тоді ветеранам / ветеранкам буде легко повернутися у середовище вільного і приємного спілкування.
Варто бути обережними в жестикуляції, не треба різко і без попередження наближатися, важливо не робити цього зі спини. Крики, сплески, несподівані звуки — при спілкуванні бажано про них попередити. Реакції на наші дії можуть бути різні, тому що у людей різний досвід. «Надмірне» реагування на подібні ситуації — результат моделі виживання, яка практикувалася довгий час і від якої важко відмовитися.
При взаємодії з ветеранами / ветеранками слід бути готовим до можливих зовнішніх проявів уражень головного мозку (контузій), а також до того, що у людини можуть бути відсутні кінцівки або вона користується протезами.
Крім того, відсутність відчуття контролю викликає тривогу і може виливатися в конфлікти. Однак усе це — щоб впоратися з бурею всередині. До цього треба ставитися з розумінням.
* Бурлакова, Валерія. Субкультура війни // Український тиждень. 30.08.2015
* Піддубний, Василь. Словник солдатського сленгу своїми словами. Житомир: Євенок О. О. 2019. 184 с.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
